21 лютого - Міжнародний день рідної мови.

         

21 лютого  - Міжнародний день рідної мови.  Історія цього дня трагічна, але надихаюча.   Свято було проголошено на сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО у 1999 році. Воно вшановує події 1952 року в Даці (Бангладеш), де влада жорстоко придушила демонстрацію студентів, які вимагали надати їхній рідній мові бенгалі статус державної.

 21 лютого — це не просто дата в календарі, а нагадування про те, що мова є генетичним кодом нації. В Україні це свято набуло особливого значення, ставши символом стійкості та ідентичності.

                   Сучасний ренесанс

Зараз ми спостерігаємо унікальне явище — свідомий перехід мільйонів людей на українську. Це вже не питання походження, а питання вибору. 

Мода на своє: Українська стає мовою технологій, бізнесу, молодіжного сленгу та передового мистецтва. 

Престиж: Знати рідну мову досконало — це ознака інтелекту та поваги до свого коріння.

Цитати, що влучають у серце:

«Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову».

— Ліна Костенко

«Мова — це не просто спосіб спілкування, а щось більш глибоке. Мова — це душа нації, її святиня, її найцінніший скарб».

— Іван Огієнко

Що ми можемо зробити для мови сьогодні?

Ми не просто зберігаємо мову — ми її творимо. Найкращий спосіб вшанувати рідне слово — це:

Спілкуватися нею у побуті, не боячись помилок.

Споживати український контент: музику, кіно, книги.

Поширювати красу мови серед друзів та у соцмережах.

21 березня - Всесвітній день поезії

 Щороку у березні світ відзначає Всесвітній день поезії. 

Щоб привернути увагу суспільства до поезії як до джерела відповідей на багато питань людства, як до мистецтва, повністю відкритого людям, на 30-ї сесії ЮНЕСКО у 1999 році було прийнято рішення: 21 березня кожного року відзначати Всесвітній день поезії. 

Прийнято говорити, що поезія – це загущеність думки й почуття….. Іван Франко назвав поезію «кристалізацією» життя; Ліна Костенко пише «Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі»… Символічним знаком поезії, як відомо, є крилатий кінь – Пегас, адже «крилатість» – одна з важливих її якостей. Поезія допомагає нам жити разом. Вона необхідна для встановлення діалогу між культурами та для гармонійної взаємодії між різними суспільствами. Заохочення поетичної творчості, її поширення та перекладу — це ще один із чинників сприяння культурному різноманіттю, життєво важливе джерело натхнення, відроджуване живою єдністю поета в багатогранних проявах його творчості.

Colorful Scrapbook Quiz Game Presentation від користувача Lubov Mazyrenko

Справжня поезія — безсмертна. Так, можна заперечити, що мало чого є у світі настільки ж нетривкого, ніж слова — чи то на папері, чи на камені. Поезія подібна властивостями до алмазу, але не має його твердості. Однак згадаймо слова героя великого роману: «Рукописи не горять». І навіть через тисячі років віднайдений серед пісків пустелі клаптик папірусу зі словами стародавнього поета зберігає свою силу. Ця поезія приходить до нас через час і простір і торкається нашої душі так само, як і сучасна. Кажуть, що поезія — це голос істини, голос правди . Той, хто чує його, здатний піднятися на вершини духу, згуртувати націю, об’єднати людство. 

Поезія лікує, надихає, розчулює, смішить. Вона не вимагає від вас багато уваги й часу – але якщо ви все ж знайдете для неї трохи місця у своєму житті – вона вам неодмінно віддячить. Всесвітній день поезії – гарна нагода попіклуватися про свою книжкову полицю й поповнити її поезією.

Поезія єднає. Якщо вам подобаються однакові вірші, цілком можливо, ви станете чудовими співрозмовниками і друзями. Схожі поетичні смаки говорять про схоже світовідчуття, а отже, про десятки спільних ниточок, які можуть між вами протягнутися. Поділіться з друзями улюбленим віршем – і, можливо, відкриєте когось з дуже неочікуваного боку. 

 

До 95-річчя від дня народження  

В. З. Нестайка (1930–2014),

українського письменника, драматурга, журналіста

Всеволода Нестайка справедливо вважають класиком дитячої літератури. Його книги перекладені двадцятьма мовами, серед них арабська та бенгалі.
 
За творами письменника знято фільми, які отримали міжнародні нагороди. Телефільм «Тореадори з Васюківки» одержав на міжнародному фестивалі в Мюнхені Гран-прі (1968), на Міжнародному фестивалі в Алегзандрії (Австралія) – головну премію (1969). Кінофільм «Одиниця з обманом» премійовано на Всесоюзному кінофестивалі у Києві (1984) і відзначено спеціальним призом на міжнародному кінофестивалі у Габрово (Болгарія, 1985).
 
До 95-річчя від дня народження  В. З. Нестайка (1930–2014), українського письменника, драматурга, журналіста в бібліотеці Первомайського ліцею «Ерудит» підготовлено книжкову виставку. Експозиція презентує творчий доробок письменника. В своїх книгах він веде розмову завжди з щирою довірливістю, не нав'язуючи власних оцінок, з веселим іронічно-усміхненим поглядом на своїх героїв, на їх невмілі вчинки, таким чином стверджуючи добро, чесність, відкритість і засуджуючи зло, малодушність, заздрість.

Пропонуємо вашій увазі презентацію про життєвий шлях В.З. Нестайка і вікторину "Світ дитинства В. Нестайко"

"Світ очима дитини: Всеволод Нестайко" від користувача Lubov Mazyrenko

Віртуальна Вікторина від користувача Lubov Mazyrenko

 

             

  14 вересня - День українського кіно

 

Професійне свято працівників кінематографії - День українського кіно - встановлений Указом Президента від 12.01.1996 № 52/96 і відзначається щорічно у другу суботу вересня.

Перша українська кінозйомка відбулася у вересні 1896 року в Харкові, де фотограф Альфред Федецький зняв кілька хронікальних сюжетів. А вже в грудні Федецький влаштував перший український кіносеанс у Харківському оперному театрі.

З дореволюційним кіно в Україні пов’язана творчість багатьох популярних акторів. Королевою екрану тих часів була Віра Холодна, яка народилася в Полтаві і багато знімалася в Одесі.

У 1922 році було засновано Всеукраїнське фотокіноуправління, якому вдалося реконструювати одеське і ялтинське підприємства, а в 1928 році ввести в дію Київську кінофабрику (майбутню Київську кіностудію ім. О. Довженка). У 1930 р. в Україні з’являється перший звуковий фільм - документальна стрічка Д. Вертова «Симфонія Донбасу».

Українські художники впродовж минулого століття створили власну яскраву кіношколу, яка гідно збагатила світове кіно. У пам’яті назавжди залишаться імена Олександра Довженка і Івана Кавалерідзе, Марка Донського, Сергія Параджанова, Леоніда Бикова, Леоніда Осики, Івана Миколайчука і багатьох їх талановитих творчих послідовників. Протягом останніх років в український кінематограф прийшло нове покоління кіномитців.

У 2003 році був прийнятий Закон України «Про загальнодержавну програму розвитку кіноіндустрії», завданням якого є створення належних умов для розвитку кінематографії України, відновлення ролі і впливу національного кінематографу у культурній, соціальній і духовній сферах життя українського народу, відновлення кінематографії як конкурентоспроможної галузі, вдосконалення механізмів позабюджетного фінансування та залучення в кінематографію України інвестицій.

В 2024 році День українського кіно припадає на 14 вересня.

Представляємо вам добірку визнаних шедеврів, тож у це свято українського кіно радимо вам заглибитись у вітчизняний кінематограф, де через невблаганність часу заховалось безліч шедеврів, які треба дивитися, вивчати й надихатись ними.

https://suspilne.media/culture/12219-12-sedevriv-ukrainskogo-kino-aki-mae-podivitis-kozen/

Добірка українських фільмів

Українські фільми, які варто подивитися:

 

Кіборги, 2017

Памфір, 2022

Поводир, 2014

Гніздо горлиці, 2016

І будуть люди (серіал), 2020

Мої думки тихі, 2019

Я працюю на цвинтарі, 2021

Червоний, 2017

Висота 307,5 , 2019

Довбуш, 2023

 

На долю багатьох українських сімей нині випало чимало випробувань. У такі часи саме найближчі люди стають опорою для кожного з членів родини – саме тому ми зробили для вас добірку з дитячих та анімацій фільмів для сімейного перегляду українського виробництва. Це картини, які розповідають багато цікавих історій, що веселять та змушують замислитися.

 

https://ukrcy.news/2024/01/05/ukrayinski-filmy-ta-multfilmy-dlya-pereglyadu-z-ditmy/

Пропонуємо вам перевірити свої знання у вікторині «У світі української кінематографії», дізнатись цікаві факти з історії перших винаходів українців та про перші стрічки, які стали фундаментом для сучасного кінематографу.

Вікторина "Кіно у книзі оживає"

 

Вишиванка: українська душа

Вишиванка — це не лише особливий елемент святкового національного одягу, але й важлива частина культури українського народу. А тому знати про існування такої події як День вишиванки повинен кожен українець.

За словами істориків та археологів певні елементи вишиванки існували ще на одязі скіфів. Вони проживали на території сучасної України до нашої ери. За часів Київської Русі також носили вишитий одяг, а згадки про особливе вбрання русинів можна знайти в записах багатьох мандрівників.

Крізь віки проніс український народ любов до вишиванки та зберіг особливі традиції її створення. Кожний регіон України може похвалитися своїми унікальними звичаями, які пов'язані з національним орнаментом на одязі.

Історію виникнення особливої української вишивки пов'язують із Трипільською культурою епохи пізнього неоліту. Трипільці були умілими гончарами, однак вони не лише робили красивий посуд з глини, але також прикрашали його спіральними візерунками. Історики переконані - такі ж символи можна було побачити і на одязі трипільців.

Якщо говорити про мотиви, які зустрічаються в українській вишивці, то найдавнішими вважаються геометричні візерунки: різноманітні ромби, зигзаги, кола, хвилясті лінії, меандри, цятки тощо. Водночас використовувалися такі вишивальні техніки як пряма гладь та "ретязь" (різновид "хрестика"). Остання була особливо популярною на заході сучасної України.

В XIX столітті наступив переломний момент в історії вишивки. Саме тоді з'являється така професія як вишивальниці. У них замовляли вишиванки для цілої сім'ї. Відтепер не треба було самим оздоблювати вбрання, адже все робили майстрині. Популяризацією вишиванки серед української інтелігенції займався Іван Франко. Саме він був першим, хто сміливо поєднував вишиту сорочку з діловим піджаком.

2006 року в Україні було запроваджено особливе свято — День вишиванки. Ініціатором створення виступила Леся Воронюк, яка на той час була студенткою історичного факультету Чернівецького національного університету. Дівчина запропонувала своїм одногрупникам обрати день та прийти на лекції в національному вбранні. Цю ідею підтримали не лише студенти, але й викладачі. З роками традиція стала популярною по всій території України. Дата завжди припадає на третій четвер травня. 2024 року це буде 16 травня. Подія швидше носить символічний характер, тому що не прив'язана до державного або церковного свята. Одягнена вишиванка 16 травня стане символом незламності українського духу, заявою на весь світ про те, що українці - вільний народ.

 День вишиванки — подія, яка покликана зберегти українські традиції, передати їх наступному поколінню.

Напередодні свята вишиванки бібліотекари провели урок «Вишиванка: українська душа» для учнів 3-х класів, на якому ознайомили дітей з історією свята, з кольорами вишивки, з орнаментами вишивальної техніки, з картою вишиванок. Учні відповідали на запитання вікторини.  Наприкінці уроку запропонували ліцеїстам  за допомогою QR-коду перейти до сайту,    де можна створити власне закодоване ім’я в український вишивці. Діти були в захваті.