21 мая - Всемирный день розы

                                Поздравляю с великим праздником Всемирным днем розы!!!
       

21 мая королева цветов отмечает свой праздник — Всемирный день роз. «Красота цветов в одном цветке» — говорят про розу японцы. «Нет розы без шипов» — говорят французы. В Болгарии роза в особом почете. В долинах южнее горы Стара планина с давних времен выращивали масличную розу, из которой делали розовое масло, известное далеко за пределами Болгарии. Именно поэтому роза является одним из главных символов страны.

       Много песен сложено о розе, она присутствует постоянным атрибутом в летних национальных обрядах болгар, в народных вышивках, ее рисовали все художники. Масло болгарской масличной розы славится своими качествами по всему миру.
       Все это побудило граждан Казанлыка и Карлово поочередно каждый год устраивать в конце мая вплоть до начала июня Фестиваль Розы. Карловцы устраивают его в нечетные годы, а жители Казанлыка — в четные. В прошлом веке традиция фестивалей в честь розы то возобновлялась, то снова затихала, но хроника гласит, что первый Фестиваль розы состоялся в 1903 году в Карлово (Болгария). С тех пор 21 мая в праве называться Всемирным Днем Розы!

                                     

Ювілей письменника

                            «Дика» письменниця Ірина Вільде

         5 травня виповнюється 110 років від дня народження Ірини Вільде (1907–1982) – української письменниці, літературного критика і редактора, яка внесена ЮНЕСКО до числа знаменитих людей ХХ ст. і другого тисячоліття, громадського та державного діяча,  лауреата Державної премії ім. Т. Шевченка.           Хтозна, чому юна Дарина Макогон обрала собі літературне псевдо Ірина Вільде. Але такий вибір здається невипадковим – адже «Vilde» в перекладі з німецької означає «дика, бурхлива». Можливо, такою майбутня письменниця була ще з дитинства, а можливо – хотіла такою стати. Але одне можна стверджувати точно – цей псевдонім повністю відповідає характеру Дарини: дикою, нескореною, волелюбною, неприборканою – саме такою вона була в житті. Ніхто не міг примусити її робити щось проти волі, вона завжди спромогалася відстояти свою думку. Ірина Вільде не лише подарувала українській літературі роман «Сестри Річинські», що виявився знаковим для 1960-х років, а й стала «хрещеною мамою» багатьох сучасних українских письменників.

Алан Маршалл - письменник нездатний написати нудну фразу...

Алан Маршалл (2 травня 1902 - 21 січня 1984) — австралійський письменник.

             Дитинство Маршалла проминуло у сільській місцевості Австралії. «Уся його освіта,— писав Маршалл в автобіографічній повісті „Я вмію стрибати через калюжі“,— обмежилася кількома місяцями занять з вічно п'яним учителем… Почавши самостійне життя, батько мандрував дорогою від ферми до ферми, винаймаючись об'їжджати коней чи переганяти стада». Його батьки були простими трудівниками. У віці шести років він перехворів поліоіелітом, залишився інвалідом, що вплинуло на його життя та літературну творчість.

            Його довго не хотіли брати на роботу. Та, маючи завзяту і настійливу вдачу, Маршалл влаштувався працювати дрібним клерком у селищі неподалік від міста Мельбурна. Згодом були інші роботи — у галантерейному магазині, ритуальному бюро. Врешті-решт Алана було прийнято бухгалтером на взуттєву фабрику. У вільний час він писав репортажі про важке життя австралійських робітників періоду економічної кризи тридцятих років минулого століття. Але ці репортажі друкували лише у робітничій газеті. У той час Алан Маршалл написав також роман «Які чудові твої ніжки». На сторінках цього твору письменник змалював роботу працівників взуттєвої фабрики. Писав він також оповідання, у сюжетах яких не було ніякої вигадки. Письменник художньо обробляв їх, надаючи цим розповідям ємності і лаконічності. На літературних конкурсах ці оповідання високо оцінювали, їм присуджувалися премії, але їх не публікували. Адже видавці були впевнені, що для читачів вони будуть нецікавими. У кількох збірках письменник проявив себе як майстер-гуморист.

             У роки Другої світової війни Алан Маршалл багато їздив країною, зустрічався з солдатами, які воювали в Європі. Ці зустрічі знайшли відображення у книзі нарисів письменника «Це мій народ». Книга відразу стала популярною в Австралії. Сучасник А. Маршалла, відомий австралійський письменник Венс Палмер, після виходу цих нарисів зазначив, що їх автор просто не здатний написати нудну фразу, а це незвичайний хист. Від того часу почала втілюватися у життя його мета. Алан Маршалл розпрощався з бухгалтерією і почав займатися письменницькою працею та мандрувати. Він об'їздив малодосліджені території півострова Арнемленд, тропічні північні райони Австралії. Знайомився з аборигенами, вивчав їхню мову, побут і звичаї. Записував легенди та перекази. За це отримав прізвисько Гуравілла — творець історій. Ці історії у літературній обробці автора склали книжку «Люди прадавніх часів». А. Маршалл побував також у європейських державах, колишньому СРСР. Маршалл бував в Україні, мав творчі контакти з журналом «Всесвіт», де протягом 1958–1976 pp. було опубліковано низку його творів. Окремі твори Маршалла переклали М. Пінчевський, О. Гавура та ін. Останні книжки письменника «Австралія Алана Маршалла» та «Бійці Алана Маршалла» були написані у восьмидесятих роках минулого століття. Це оповідання, замальовки, в яких поєднані реальність та фольклор, розповіді про екзотичну, на наш погляд, природу Австралії та її прекрасних людей, які люблять життя, радісно сприймають навколишній світ і вірять у добро. Помер Алан Маршалл 21 січня 1984 року у Мельбурні.

Lubov Klochkova's Collage by Slidely Photo Gallery

З 1 Травня!

Від щирого серця вітаємо зі святом 1 Травня! Зичимо щастя, здоров’я, весняного тепла! Натхнення, творчої праці! Хай першотравневі свята принесуть Вам і Вашим близьким радість та задоволення! Хай панує мир, злагода та добробут у Ваших оселях!