День пам’яті жертв голодомору

День пам’яті жертв голодомору

       Цей День щорічно відзначається в Україні в четверту суботу листопада.

  Президент України, підтримавши ініціативу громадських організацій, міністерства культури і мистецтв, Державного комітету у справах релігій, Державного комітету телебачення і радіомовлення, ухвалив встановити в країні День пам’яті жертв голодомору і політичних репресій. Заходи, присвячені цьому дню, щорічно проходять в четверту суботу листопада.

     Спочатку Указом президента України від 26 листопада 1998 року остання субота листопада оголошувалась Днем пам’яті жертв голодомору, потім Указом від 31 жовтня 2000 року цей день став іменуватися Днем пам’яті жертв голодомору і політичних репресій. У 2007-му році, згідно Указу Президента України № 431/2007 від 21-го травня 2007-го року, в назву цього пам’ятного Дня були внесені зміни: "Внести до Указу Президента України от 26 листопада 1998 року N 1310 (1310/98 ) "Про встановлення Дня памяті жертв Голодоморів та політічніх репресій" (в редакції Указа від 15 липня 2004 року № 797 (797/2004) зміни, віключівші у назві та тексті слова "та політічніх репресій".

Зараз День пам’яті жертв голодомору щорічно відзначається в четверту суботу листопада.

          В 2018 році День пам’яті жертв голодомору припадає на 24 листопада.  Меморіальні заходи проводяться як в Україні, так і поза її межами. Щорічно у цей день проводиться всеукраїнська акція «Запали свічку». 

             

        

"ЧАРІВНИК І ДРУГ ДІТЕЙ" 

23 ЛИСТОПАДА 2018 РОКУ - ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ ДИТЯЧОГО ПИСЬМЕННИКА МИКОЛИ НОСОВА

Народився  в Києві в сім'ї актора-естрадника Миколи Петровича Носова та Варвари Петрівни Носової, окрім нього, у родині ще були брати Петро (старший) та Борис (молодший) і молодша сестра Лариса. Дитинство провів в Ірпені. Потім родина мешкала на вулицях Глибочицькій, Борщагівській та на Маріїнсько-Благовіщенській (тепер Саксаганського), 86. З 1915 по 1923 роки навчався в київській приватній гімназії Стельмашенка (згодом 9-а гімназія, трудова школа). З 1923 року родина знову мешкала у Ірпені. Навчався у вечірній робітничій школі. У 1927—1929 вчився в Київському художньому інституті, звідки перевівся в Московський інститут кінематографії (закінчив у 1932). У 1932—1951 — режисер-постановник мультиплікаційних, науково-популярних та навчальних фільмів (у тому числі для Червоної Армії, заслуживши цим в 1943 орден Червоної Зірки).

   Почав публікувати оповідання у 1938 («Витівники», «Живий капелюх», «Огірки», «Чудові штани», «Мишкова каша», «Городники», «Фантазери» і ін., надруковані головним чином у «малюковому» журналі «Мурзілка» і що склали основу першої збірки Носова «Тук-тук-тук», 1945). Носов ввів в дитячу літературу нового героя — наївного і розсудливого, пустотливого і допитливого непосиду, одержимого жаданням діяльності і що постійно потрапляє в незвичайні, часто комічні ситуації.

    Особливо широку популярність завоювали його повісті для підлітків «Весела сімейка» (1949), «Щоденник Миколки Синіцина» (1950), «Вітя Малєєв в школі і удома» (1951; Сталінська премія, 1952).

    Довготривалу популярність і любов читачів здобули його казкові твори про Незнайка. Перше з них — казка «Гвинтик, Шпунтик і пилосос». Надалі герой з'явився в знаменитій трилогії, що включає романи-казки «Пригоди Незнайка і його товаришів» (1953—1954), «Незнайко в Сонячному місті» (1958) і «Незнайко на Місяці» (1964—1965; Державна премія РРФСР ім. Н. І. Крупськой, 1969).

    Автобіографічний твір письменника — «Повість про мого друга Ігоря» (1971—1972), написана у формі щоденникових записів з життя дідуся і онука (1-а ч. — «Між роком і двома», 2-а ч. — «Від двох до двох з половиною років») і мемуарна повість «Таємниця на дні колодязя» (1977; два її первісних варіанту — «Повість про дитинство» і «Все попереду», обидві 1976).

     У Святошинському районі Києва нова вулиця 2018 року отримала назву на честь Миколи Носова.